В очах така печаль і меланхолія,
Як вандрувницька коломийка в глупу ніч;
На українську душу монополія,
Якою та була впродовж сторіч.
Та ще печать фатуму чорторийського,
Тягар новітньовавилонського ярма.
Життя у фільмах явами-обривками
Прожито-вистраждано недарма.
Гуцульська скрипка й контрабас із осені
Звертаються до ненароджених іще:
Ступайте по землі ногами босими,
Щоби єство повнилося ущерть.
Марійчиною піснею овіяний
В життєвому Черемоші Іван
Ніяк не втаїть за густими віями
Через пустоцвіти тривожний стан.
Іване, Йване, гуцулкам миленький,
Усьому світу не чужий - мов рідний брат.
Без тебе, Йване, світ не веселенький,
Сумує й Чорногора, й Арарат.
Вкраїнську душу в об'єктиві сфокусовано -
Винищує усяку нечисть білий птах.
А білий світ - суцільний, не змонтований.
Чи не тому приреченість в очах?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284530
Рубрика: Присвячення
дата надходження 05.10.2011
автор: Вільховий