Знову рими стiкають в моє безсоння,
в спустошливий розпач лiричних фантазiй,
без всякого напрямку i надiї
бути переписаними начисто...
Знову мiж дзеркалами наших душ,
шукаючи спокою,
блукають тiнi моїх спогадiв..
Дивно,
невже мене не лякає
переспектива стати споконвiчним грiшником?!...
Грiю душу закутавшись в мушлю оптимiзму.
Роздивляюсь на тiлi життя сонячнi татуювання... Правопис...Звичаї...Заламiнована буденнiсть...
Серце сюрчить на порозi космосу...
Ти моя неосудна дiйснiсть. Кохаю!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284507
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.10.2011
автор: Леслав