Я не заходжусь реготом скаженим
І не ридаю, як останній раз в житті,
Продовжую у цім багні цвісти
І тільки мрію про звичайну землю.
Не світить сонце у моїм краї,
Нема дощів і не блукають звірі.
Тут все навколо плаває в багні.
Що не цвіте, обов`язково гниє.
І я боюся вже отої свої мрії...
Отак би відцвісти і всохнути за мить...
Мені нічого вже не гріє, не болить,
І я не плачу й не сміюсь, бо вже не вмію.
Мені б... побачити оту звичайну землю,
Не орену. Хоча б поросшу бур`яном...
Я досі вірю, що цвіту я недаремно,
Хай заплямовано мій цвіт багном.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284495
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.10.2011
автор: Лєха Суслик