Спочатку я не шукав тебе вірніш намагався це зробити. Все почалося з обіцянки чи, то скоріш примхи тебе не шукати, бо я чітко знав, що ти сама прийдеш.
Мені подобалась моя одинокість і світ в якому я жив і не пускав туди нікого. Я надто звик до цього, бо завжди ставив за мету своє навчання. Але одного дня мені прийшла ідея все змінити, бо буденність заважала, навчання закінчилось і я не хотів залишитись один.
Так з’явилась вона. Ми зустрілись на вечірці мого друга, тоді вона була його подружкою, але я ж вважав, що вона має бути і моєю, тому відібрав у нього те, що було важливим. Та я ж егоїст і любити її довго не зміг, тому відразу поставив умову дружби. Ми сварились, бо вона хотіла більшого, а я казав : "Ми ж друзі і я тебе не люблю". Вона нагадувала мені наївне дівча і тому я вміло грав її почуттями.
Я довго блукав лабіринтами своїх думок хоча напевне знав, що все одно з нею не буду. Бо для мене було ціллю "як тебе спокусити". Тому одного дня на наше щастя вдома нікого не було. Ми зашли до кімнати, грала повільна музика і я як голодна тварюка закинув її на ліжко. Я з жадністю її цілував, я не міг зупинитись у мене було бажання з’їсти це тіло, я хотів її понад усе. І сталося це…Потім робив вигляд ніби це нічого не значило для неї, бо для мене це було лише бажання відчути жар тіла, ритму, поєднання і безумних поцілунків.
Закінчувалось літо і починалася осінь. І тут наче промінь, наче вихор осіннього вечора з’явилась ти, мій божевільний горизонт. Ми зустрілись на танцях і мене заклинило. В мене грало бажання тобою володіти, тебе закохати, а потім піти.
Та ти довго мовчала, а потім усе понеслось. Я брехав їй і тобі, я був з іншою в той час коли цілував тебе. Мені подобалась ця гра, бо насправді я любив лише себе. Це знову затягнулось на місяці. Підходив Новий рік я залишався з нею і з тобою. Я часто мучив тебе словом : "Мені здається я її не люблю".
Наші стосунки існували не довго. Цього разу я йшов з тобою додому, цілував тебе і знову сталося це…ти нічого не сказала, а просто закрилась в собі. Я не хотів тебе бачити, ні чути і бажав залишитись тим ким був раніше, просто розділовим знаком. Я вважав тебе аферисткою, хоча був кращим актором, я закохав тебе і вмів отримувати з цього зиск.
Для мене не мала значення ти і твоя любов . І ось пройшла неділя, як тебе немає. Я досі згадую тебе і свої слова: "Залишаюсь другом". І я пішов віддавши тобі все, що хотів зробити. Але знов прийшов день і я тобі дзвонив, щось розповідав ти недовго слухала і питала: "Навіщо ти це робиш?".
А я не знав, мене тягнуло магнітом, я надто звик, я любив не тебе, а те, що ти для мене робила. Я хотів, щоб ти закохалась, щоб змінилась, мені важливо було робити боляче. А зараз я один. Та чи надовго? Я забув тебе перш ніж знайшов, я надто довго тебе шукав, щоб одного дня тебе покинути. І повертався, як бумеранг, бо боявся лишитись один, бо хотів з кимсь бути, мати когось. І навіть зараз коли все пройшло я все ж тебе пам’ятаю, хоча і забув.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284455
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 05.10.2011
автор: Bega