Буває так важко на серці,
Що навіть сльоза не тече.
Буває, що навіть словами,
Та раптом мечами січе.
Буває тихенько поплачеш,
Щоб слабкість не чутно твою.
Десь чітко підтримку побачиш...
А часто так Бога молю.
А часом зринаєш у крики
Вчорашнього осуду й чвар.
Здається поєднуєш стики
На папері намальованих хмар.
Та раптом усе затихає,
А доля так сильно болить.
То все, як кохання вмирає
І іскринка чомусь не горить...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284313
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.10.2011
автор: Колос надії