На кухні не для неї чай холоне,
вона також давно вже не одна.
Тоді чекала, що подзвонить,
молилася,ридала і кляла.
На кухні не для неї чай холоне,
зелений з квітами жасмину.
Надворі пізня осінь стогне,
глузує з нього листям в спину.
На кухні не для неї чай холоне,
стоять самотньо чашки на столі.
Нещадно вітер хмари сірі гонить,
змішавши дійсність та думки.
На кухні не для неї чай холоне,
в полоні іншого вона тепер.
Тоді чекала, що подзвонить,
та зараз він для неї вмер.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284271
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.10.2011
автор: Ендрю Мітін