Шалений та примарний світ кохання
Знов кличе у свої краї.
У ті, де пристрасні твої бажання
Проходять крізь мої думки.
Вони так дивно, так мрійливо кличуть.
Що подих зупинився вмить .
Тому коханню так уява личить,
Що хочеться сльозу пролить.
У тім краю немає мені місця.
Воно вже зайнято давно.
У світі тім лежить пожовкле листя
І кров – лише саме вино.
Дарма усе. Немає в тім потреби.
На самоті вже звикла буть.
Моя любов – лелека в синім небі,
Лише осіння каламуть.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284126
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.10.2011
автор: Лунная соната