Мої батьки вже трішки постаріли,
Тієї втоми не сховати у очах,
Волосся вже не вперше посивіло,
Та й сила пропадає у руках…
А час біжить рікою невблаганно,
І зупинить його не в змозі ми…
Мама з сонце прокидається так рано,
Хоч попередній день її втомив.
І тато десь за сотні кілометрів,
Мотається посвіту безліч літ…
Ось так би взяти їх і стерти,
Розтопити кілометрів грубий лід…
Мої батьки…мої такі рідненькі,
Життя подарували сповнене надій,
Немає в світі кращих батька й неньки…
Рідної домівки й рідних берегів!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284034
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.10.2011
автор: Юра...