Оригінал - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283639
Як ішов я у похід
спекла жінка свіжий хліб.
– То, – каже, – тобі, мій милий,
щоби вдосталь було сили,
щоби завше рушив ситим
вороженьків бити!
Ех, лихо – не біда,
вороженьків бити!
Тільки виїхав у яр
стрітив надцять яничар,
наче мухи на обід,
злетілись на жінчин хліб,
пов"язав поганців вправно,
привів отаману!
Ех, лихо – не біда,
привів отаману!
Хвалив мене отаман,
ковтав слину бусурман,
а я помеж побратимів
розділив свою хлібину:
– Стережися, враже клятий,
будемо карати!
Ех, лихо – не біда.
будемо карати!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283903
Рубрика: Жартівливі вірші
дата надходження 02.10.2011
автор: Віктор Ох