Листя падає, листя падає

***
Листя  падає,  листя  падає.
Стогне  вітер,
Напружує  слух.
Чи  хто  серце  порадує?
Хто  його  заспокоїть,  мій  друг?

І  з  підпухлими  віками
Я  на  місяць  дивлюсь,  не  зморгну.
А  півні  знову  прокукурікали
У  заосінену  тишину.

Переддосвітнє.  Синє.  І  вранішнє.
І  літаючих  зір  благодать.
Загадати  я  зміг  би  бажаннячко,
От  яке  –  і  думки  не  сверблять.

Що  бажати:  життя  –  ношу  в  гривеньку,
Клянучи  долю  і  дім  давно?
Я  хотів  би  тепер  вродливеньку
Стріти  дівчину  під  вікном.

Щоб  з  очами  вона  волошковими
Лиш  мені  –
А  комусь  –  не  бути!  –
Словами  і  почуттями  новими
Заспокоїла  серце  й  груди.

Комусь  є  біла  місячність  дурістю,
Я  таланом  хвалюся  –  успів,
Над  піснями  не  танув,  не  млів
І  з  чужою  веселою  юністю
Про  свою  –  не  було  –  не  жалів.
                     
                 Перекладено  з  С.Єсеніна

С.Есенин
***
Листья  падают,  листья  падают.
Стонет  ветер,
Протяжен  и  глух.
Кто  же  сердце  порадует?
Кто  его  успокоит,  мой  друг?

С  отягченными  веками
Я  смотрю  и  смотрю  на  луну.
Вот  опять  петухи  кукарекнули
В  обосененную  тишину.

Предрассветное.  Синее.  Раннее.
И  летающих  звезд  благодать.
Загадать  бы  какое  желание,
Да  не  знаю,  чего  пожелать.

Что  желать  под  житейскою  ношею,
Проклиная  удел  свой  и  дом?
Я  хотел  бы  теперь  хорошую
Видеть  девушку  под  окном.

Чтоб  с  глазами  она  васильковыми
Только  мне  -
Не  кому-нибудь  -
И  словами  и  чувствами  новыми
Успокоила  сердце  и  грудь.

Чтоб  под  этою  белою  лунностью,
Принимая  счастливый  удел,
Я  над  песней  не  таял,  не  млел
И  с  чужою  веселою  юностью
О  своей  никогда  не  жалел.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283859
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.10.2011
автор: Михайло Нізовцов