Одного разу усвідомиш не до речі,
Що вже навік твоє не склалося життя.
І втягнеш голову, і вмить зсутулиш плечі,
І побредеш кудись без толку й без пуття.
Почнеш незграбно загрібать руками,
Як в чортори́ї зламаним веслом,
Паперу клапоть, де збиравсь писать псалом,
Зіжмакавши, швиргнуть захочеш в яму.
І встромиш очі в землю, як перо –
Печальний образ: блазень
і пророк.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283854
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.10.2011
автор: Валя Савелюк