Дахами прослизнув перший дощ.
Цієї каламутної осені
Ти підеш від розбитих ночв
і ногами своїми босими
шелеснеш по опалих кронах,
заховаєш в тумані тінь.
Станеш знов безнадійно хвора -
меланхолія поколінь
попередніх іде з тобою.
Не лікуйся сама від депресії,
не ставай відчужено-злою,
доживеш до зимової сесії -
розповім, як нам жити удвох.
Невагомо, мов тепла злива,
у долоню впаде перо
екзотичної барви індиго...
У долоню впаде перо
і обернеться першим снігом,
під шарфом заховаєш тепло
й свою душу, що так боліла.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283777
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.10.2011
автор: Місафір