Об'єкт

Бажати  її  чим  далі,  тим  більше,  бажати  вдвічі  сильніше,  як  будь-який  заборонений  плід.

Франсуаза  Саган    (  "Здрастуй,  журбо"  )


Дивишся  на  мене,  мов  на  бога.
Це  так  зачіпає  і  бентежить.
Зачарований  і  ніжний  погляд,
Мов  приціл  за  мною  пильно  стежить.
Ти  така  маленька,  ще  дитина
У  своїх  неповних  літ  шістнадцять.
Залишились  лічені  хвилини...
і  навіщо  це  мені  у  -...адцять?
Мов  злодюжка  роздягну  очима,
Проведу  рукою  по  сідницях.
Пагін  мій  відчув  бугор  Венери...
Воля  все  ж  міцна,  тверда,  мов  криця.
Безнадійно  лагідно  цілую.
Аромат  незайманої  шкіри.
В  погляді  бездомної  собаки
Стільки  самозречення,  довіри...
Недосвідченість  твоя  купляє,
Застрягає  в  горлі,  просто  душить!
Я  здригаюсь  тілом  лиш  від  думки,
Що  цю  чашу  інший  хтось  осушить!

І  мені  так  легко  бути  всім  для  тебе  в  цю  хвилину.
Хочеш?  --  Стану  переходом  в  світ  кохання,  насолоди?
Мов  безумець  шаленію  від  неторканої  вроди!
Я  би  все  віддав  на  світі,  аби  янголом  лишилась.
Та  диявольська  чарівність  в  мою  кров  губами  впилась!
Недозволені  питання,  теми,  що  табу  лишались.
Ти,  мов  губка  поглинаєш  те,  що  брудом  називалось.
Розум  відповідей  прагне.  Ти  не  в  ті  дверцята  мітиш
І  чужий  мерзенний  досвід,  мов  халат  на  себе  міриш.
Знов  віддав  би  все  на  світі!  Приховати  щиро  хочу...  
плоть  так  пристрасно  бажає  злитись  в  ніжному  цілунку,  
Що  Господь  нам  сам  пророчив.
Це  безглуздя!  Це  шаленство!  І  тебе  я  не  займаю!
Ці  оголені  сідниці!  Все!  Дурію!  Пропадаю!
Неможливо  опиратись.  Більш  не  витерпить  свідомість!
Розум  хвилею  змиває.  Потрапляю  в  невагомість.
Не  пущу  ніде  від  себе.  Ти  ж  давно  для  них  об'єктом
Стала  дикого  бажання.  І  усі  границі  стерто.
Бачу  вже  як  чиїсь  руки  оскверняють  твоє  тіло.
І  огидна  хтива  маска  робить  своє  звичне  діло.
Залишайся  тут,  зі  мною!  Я  тебе  візьму  з  собою.
Не  допущу,  щоби  розпуста  стала  теж  твоєю  грою.
Залишись!  Мені  так  страшно!  
Я  боюсь,  що  згасне  вогник  у  твоїх  очах  бездонних.
 Ні!  Тікай!  Адже  навіки  може  вбити  хтивий  поклик!

Твій  дитячий  сміх  і  легкість.  Ця  допитливість  дитяча.  --
Ненаситність!  Впертість!  Зверхність!  І  любов  скупа  й  бродяча!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283610
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 30.09.2011
автор: Інга Хухра