Вони йшли під єдиною парасолею,
Напившись попередньо хмільного "Баварського",
І розглядали в калюжах брудне відображення
давно розбитої цегли старих балконів.
Там вони бачили також зігнутий ліхтар,
горбаті машини, іржу, як рудий тарган,
багато-багато диму, який слугував замість хмар.
Сміялись, водночас плакали, хлюпали ногами в струмках,
а поряд солдати клали бруківку,
їх піт отруїв дзеркала дощової води.
Атож, бо надворі - година нуль,
То час не біжить, а застиг у руках фотокарткою,
На ній лише пальці - твої і мої,
Але мокрі вони не від опадів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283540
Рубрика: Верлібр
дата надходження 30.09.2011
автор: Фелем Ящірка