Ген, до обрію широко
Простяглись мої жита
Лине спогад світлоокий
У зарошені літа .
Бачу матінку там рідну
Йде стежиною, з бузком .
Несе пісню журавлину
Щирим , ніжним голоском
І у мальвах вся хатина,
Що всміхаються в вікні.
Біля тину горобина
Поклоняється мені.
В серці стало так затишно
Спогад сонячно зігрів.
І в жита свої розкішні
Я у роздумах побрів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283511
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.09.2011
автор: стрельцова