Сидіти до рання у тихій знемозі
Знайшли ми себе щоб забутись від болі
Відчуєм ту мить в якій завмираєм
В обіймах солодких себе ми прощаєм
Від світу втікаєм залишимо пам'ять
Щоб потім себе вже новому навчати
Плацдарм для кохання собі ми збудуєм
У нашому часі помремо бо любим
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283419
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.09.2011
автор: Migelito