Рукою списані твої листи,
Коли читала їх, тремтіли губи.
Лягали ніжно так слова твої,
У них ти пригортав мене й голубив.
І серце, моє, билось кожен раз,
Як з хвилюванням відчиняла скриньку.
Світились очі й не було образ,
Коли розповідав ти про любов велику.
Читала їх і з ними я жила,
Минали дні і ночі у чеканні.
Тобі коханий вірність берегла,
В твоїх листах купалась у коханні.
Мої листи летіли за кордон,
Де йшли бої, де молодість вбивали.
А у душі неспокій й снився сон,
Що ти поранений - тебе спасали...
Я прокидалася від того сну,
Навколішки ставала перед Богом.
Прошу тебе нам подаруй весну,
Щоб ми зустрілись знов біля порогу.
Читаю знову зболений твій лист,
В сльозах цілую кожну твою букву.
Живий, радію... Осінь... Падолист...
Зима... Весна зігріє ту розлуку...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283402
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.09.2011
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)