Здається, проминули весни
І сонце котиться до сну,
А я тобі кричу: "Не змерзни!
Чекай її - твою весну..."
А ранки крапають в безодню
І очі - кожен день чужі.
Хтось інший дивиться за обрій,
А ти - чекатимеш свої.
Десь зорі падають у жито,
Чіпляються за край буття,
А ловчий дивиться у прірву
І слуха їх серцебиття.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283291
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.09.2011
автор: Julia De-Ville