Не прикривай свою печаль вуаллю Фальшивих посмішок - себе не обдурить, Й зоставшись на одинці із собою, Не стримуй сліз, якщо душа болить. Не дай омані ч́ерствої "нірвани" В кайдани закувати почуття,- Розбий їх ненавистю, чи стражданням, Додай в букет ще дрібку каяття. Закрий байдужість в потайних куточках Серця свого і загуби ключі, Поруш мовчанку щирими словами, Що рвуться геть із спраглої душі. Не стримуй мрій - нехай летять на волю, Можливо, повернеться хоч одна, І дасть тобі наснагу, щоб творити На благо людям добрії діла. А ще спинись і... помолися Богу! Та тільки от для себе не проси Нічого: ну хіба що - не черствіти, І з жаром в серці хрест свій пронести.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283111
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 28.09.2011
автор: Андрій Мигорович