Ми стали іншими. Ми виросли. Я бачу.
Сльози бринять в очах. Та я не заплачу.
Лиш закричу: Зажди! Я тебе благаю!
Тепер уже я до нестями тебе кохаю.
Віддай своє серце, торкнися мого рукою.
Повір: я не зникну. Я буду завжди з тобою.
Нехай обіцянкам моїм ти давно не віриш,
І час зшаленілий летить, його не зупинеш.
Та все ж озирнись! Я іду твоїми слідами.
Я не спинюсь, най сильнішає дощ між нами.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282848
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.09.2011
автор: Інга Хухра