спільнокореневими обіцянками, понеділками вересневими,
за ледь пожовклими деревами пси здавалися левами,
що посунувши ґрати намагались спіткати мрію,
на скло розливали олію збентежені янголи хором,-
ми йшли коридором, вступаючи раптом у змову...
буденно-святкову.
понеділок виховував в ній гордість,
розстеляючи під ногами свіжий асфальт
із шпальт злітали лозунги, фарбою пахла реклама,
а між їхніми містами,здавалось, не було зв'язку.
він брав її вдачу крихку і вигадував колір волосся
і все б обійшлося, ховаючись в осінь гірку
та вона розікрала його на записочки сині,
зустрічаючи ранок, прикрашала себе цитатами,
наче знала, що вже скоро й собі засинатиме
під гучну безкінечність його говоріння.
так і сталось невдовзі...
котилося листя з гілки,
понеділки рекламами густо бриніли,
її тіло вбиралось частіше в блакитне
й ледь помітно змінилося місто за склом
чи за сном...
пси блукали все далі, гукали беззвучно самітники
і за викликом знову літали записки додому-
адресату НІКОМУ.
ви удвох, але я ще не бачила де ви...,-
біля ніг його мертвими снами сплять леви...
мої.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282751
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.09.2011
автор: Biryuza