Я шепочу природі таємницю,
То про кохання яке мочить дощ.
А то, як з неба падають зірниці,
А то, як паростки сплітає хвощ.
Зустріну осінь я рудоволосу,
І з нею поспілкуюся собі.
Прийду на зустріч в зиму стоголоссям,
Заколядую під вікном тобі.
Тоді піду шукати весну - красну,
З блакитним небом й сонцем у горі.
Знайду ту зірку, що моргає ясно,
І ще єдиний шанс той дам тобі.
А потім, помандрую разом з літом,
Туди, де море й сонце золоте.
І радість з сміхом подарую світу,
Вінок з кохання літо хай сплете.
Набігавшись і трохи відпочивши,
До золотої осені прийду.
В минулому турботи всі лишивши,
Природі таємниць нашепочу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282486
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 24.09.2011
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)