* * *
Оце так – і неждано, й негадано, -
Добігають до осені дні...
Та нерівно, нерівно покладено
Камінці на дорозі мені.
Ті, гладенькі, напевно, для радощів,
А гостренні – то ті на біду.
Обминаючи зради і заздрощі,
Я самотня під небом іду
По камінчиках нервами босими.
Що той біль, що та радість –
Лиш мить.
Грішна й суєтна мить,
А за Господом, -
Так за Господом серце щемить!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282465
Рубрика: Стихи, которые не вошли в рубрику
дата надходження 24.09.2011
автор: Dragon`s_smiles