Посивіла лелека
На дворІ білий день розливає
Все тепло, що приніс іздалеку.
В хаті, як посивіла лелека,
Мати фото дочки розглядає:
"У житті вдосталь смутку й розлуки,
І вітрів, які стримують крила.
Від дощів тебе б, доню, накрила,
Та ослабли від старості руки.
На стежках я б насіяла м'яти,
Випрямляла б для тебе дороги.
Та натруджені мамині ноги,
Не ідуть вже далеко від хати.
Заспівала б я пісню "Про рожу" *
Частувала б гірськими медами.
Та надтріснутий голос у мами,
Та й у гори іти вже не можу.
Серафимом тебе шестикрилим
Обгорнула б, і душу, і тіло.
Та багато вже літ пролетіло,
І уже не стає в мене сили.
На світанку, розплющивши очі,
Усміхнувшись, ти глянеш на сонце.
А для мене вже вечір в віконце
Заглядає предвісником ночі."
* Пісня "Про рожу" - Назва української народної пісні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282447
Рубрика: Стихи, которые не вошли в рубрику
дата надходження 24.09.2011
автор: Dragon`s_smiles