Будують ковчеги Ної,
Щоб тварі плодились від пари…
Мама корову здоїть,
Продасть молоко на базарі,
І купить мені черевики
У "Секонд хенді". І для брата.
Мама так купувати звикла:
На здачу – собі і для тата.
А «Ної» будують державу.
Будують, будують. Будують
Білу, червону, іржаву…
Святкують: зведуть і…руйнують.
Будівничим щось на заваді.
Черевики «обмили» в неділю.
Мама з татом покупці раді:
«Полуботки дешеві, гарні і…цілі!»
У мене у мозкові каша.
У школу іду в черевиках.
Земле! Матінко наша!
Йшов би я босим – була б ти щаслива!
Тиснуть чужі черевики!
«Як іти далі?» - я у відчаї.
З біг-бордів «спасителі» хрипом,
Скільки себе пам’ятаю,
Рай обіцяють.
То ж маю я радість велику –
ВЗУТИЙ!.. (Не бачити б пики!)
Питаю порідного лику:
«Горлаєш про Рай – у чиїх черевиках?»
Будують ковчеги Ної…
Якої ще треба волі?!
Якої!?.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282371
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.09.2011
автор: Михайло Нізовцов