Приречені жити (білий вірш)

я  думала,  що  ці  квіти
таки  зів’януть  колись
але  у  мозаїці  днів
вони  продовжують  буяти,
хоча  давно  вже  без  води...

І  раптом  я  збагнула:
вони  бережуть  вірність
тим  необережним  словам
"я  кохатиму  тебе  вічно"
і  вони  приречені  жити,
не  вмираючи.

23/08/2010

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282311
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.09.2011
автор: Ольга Мельник (Legenda)