Кричи. Втікай. Пручайся. Тихо стеж.
Життя твоє - справжнісінька арена.
От, тільки правда в тому, що усе ж
Увесь цей час ти думаєш про мене.
І я всміхаюсь знаючи як є:
Вже чийсь, чужий та, хай там як - «нічийний!».
Хтось з тебе поцілунки хтиві п’є,
І двері навстіж всі тобі відчинить.
Хтось підсолодить душу для краси.
(Дивись яка слухняна і смиренна).
Усе для тебе, так як ти просив!
Чому ж весь час ти думаєш про мене?
Чому ще й досі згадуєш той крок?
Весь оксамит торкань в імлі осінній…
Виходить, непомітно для обох
Ми стали у цім світі незамінні?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282230
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.09.2011
автор: Журавка