Кажеш усе допито? Келихи розбито?
Повільно капають образи крізь ріденьке сито…
Не накладай на введення кохання на новий етап таке велике мито!
Не маю чим платити. Мене вбито!
Це легко: вбити ту, котра і так ледве ходила…
Безтямно, мов сліпа блукала, вила…
Від болю… Хтось занадто глибоко встромив у серце вила.
Тепер вона така ж безсила … Тріпоче… Холодно… Тендітна та безпомічна билина.
Ні! Ти чуєш! Ні! Мені плювати, що тобі шепоче слабкість!
Мені плювати на всі сумніви твої! Я борюсь за усіх, хто має крила…
Кому небесні далі не чужі.
Я не програю! Я впиваюсь щастям!
Ніхто не може вкрасти… Ти почув?
Я не бажаю більш тримати у руках пікові масті!
Це все вже було. Цей етап вже був.
Я сходжу з розуму… Вбиває невідомість.
Мовчання ріже лезом без жалю.
Я пересилю гнів. Залишусь при свідомості.
Не забуваю тих, кого люблю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282202
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.09.2011
автор: Інга Хухра