Мандрую пустими базарами, дивлюся
На всякий непотріб, згадую весну
Чарам її відверто негайно корюся
Нікчемно відвожу погляд, згадую мету.
Перед свідомістю відкривається світ самостійний,
Або керуй, або служи рабом покореним
Не сперечайся, бо спокій віднайдеш покійний,
Не прикидайся вдалим і не змореним.
Бо надоїло все, уже по горло ситий,
Кроками маленькими повзу туди,
Де не буду заклято ще раз побитий,
Де досягну своєї жаданої мети.
Гарний метелику, ламкий лети
І віднеси змарнілого від всього туди,
Де не буває бід важких, а гарно,
Там гарно бути, там не бездарно
Товчуть у барабани піонери червоні,
Там гармонія, спокій на чорному фоні.
Не треба всяких нагород багато,
Уже нагородили тим що маю
Усе безслідно гарно зім’ято
Побільше щастя, веселощів бажаю,
Бо сам такого я не маю,
Мені так добре коли сонце зустрічаю
Згорає лишнє, сумне втрачаю.
Дим іще іде, бо догорає все сумне.
Ніщо не втримає мене,
Щоб достроково умирати
Та замість смерті, спокій варто мати.
2000
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282049
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 22.09.2011
автор: sashassop