Нескінченність поглядів,тяжінь...
Магнетизм долонь,душі фантазми...
Закохалась в тебе навіть тінь,
На струмок перетворившись плазми.
Таємничість невблаганних вуст...
Щем прощань на людному пероні...
Відтепер в мені найменший хруст,
Як останній постріл біля скроні.
Відтепер навряд чи впустять в рай,
В браму за дорогою до неба...
Головне ти є...Я твій...І край...
Більшого чим це уже не треба!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281866
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.09.2011
автор: Леслав