Ще осінь дихає теплом
і свіжістю різкої м’яти
і тихо віє над селом
солодким ароматом.
У вогкій запашній траві,
в обірваному вітром листі,
день перший і останній свій
святкує урочисто
тривожний, мов свічі вогонь,
метелик ніжний, білокрилий:
коротка мить – життя його,
й світ не шкодує сили.
Завмер у промені
й заснув –
він вічному підвладний руху.
І скоро вже до нас майнуть
безкрилі білі мухи.
19. 09. 2011.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281768
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.09.2011
автор: Ігор Бринцев