Як же рясно посмiшок
твоїх,
Як же щемно вiд тепла
руки...
Я не вiрю що кохання -
грiх,
Людством
закарбований в зiрки.
Я не вiрю що слова це
тлiн,
Що бажання-мла
земних тривог, Бо колiн торкаючись
твоїх,
Я стаю величним наче
Бог.
Мiсяцем застигну над
вiкном,
Виверну навиворiт свiй
грим,
Тiльки б щастя
молодим вином,
Цiлу нiч лилось менi
мiж рим.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281692
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.09.2011
автор: Леслав