"І знову в серці спокою нема
І всі навколо,
як чужі зробились
Біль серце
ножем прониза
шукаю, де у світі загубилась...
Шукаю спокою я в день
вночі
Біль моє серце роз*їдає
вже на шматки
розірвані мости
і вже душа моя вмирає...
Нема кому сказати, про оце
бо
людям не цікаво все це знати
Всі думають лиш про своє
Як далі їм у світі цьому бути."
Невже всім всеодно,
чи вижеве душа?
Ніхто не бачить її смертні
муки
Сидить вона десь там...
сама......
. ......одна.....
На себе хоче вже накласти руки....
Бо сенсу жити далі вже нема
Всі відвернулися від неї.....
Вже сита зрадою і
підступом вона
І хоче йти до світла у кінці тунелю.............
(продовження пізніше.
Задумайтесь,
чи не потрібно підтримати людину
у тяжку цю мить,
можливо, їй потрібна ваша допомога,
щоб далі їй почати жить....)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281671
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.09.2011
автор: Аndante