Зігрій тендітний вогник спогадів своїх,
Знайди ти шлях до щирих мрій дурних,
Зроби спізніле зізнання щодо безсиль,
Що досі тихо плачеш без зусиль,
Коли змарнілі крила опускаєш від вітрів
Та слухаєш гучні накази королів.
А зіткане опудало із мотлоху подій
Довершуєш щодня новими кольорами,
Щоб потім якось образ свій
Омити теплими річками.
Проміння сонячне пекуче, світанкове,
Нема відваги досі відігнать,
А те відчуження, яке в тобі зростає
Щосили хочеш глибше увігнать.
Збудуй же міст веселки міці повний,
Триматиме який зв’язок думок з життям,
Щоби колодязь мрії барвінковий
Не збрезк від мулу урвища з буттям.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281457
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.09.2011
автор: Lucre