Вільна – коли мені не говорять: «Підеш п’ять кроків направо, потім десять кроків наліво, і далі підеш прямо…» Бо хто знає, якої довжини мій крок? І скільки цих кроків я хочу зробити у тому чи іншому напрямку? І чи захочу я взагалі кудись іти?
Вільна – коли я не стаю полонянкою зовнішніх чинників, вони не подразнюють моє внутрішнє «я» і ніяким чином не впливають на мою думку про дану подію чи людину.
Вільна – коли я можу сміятись, якщо мені насправді смішно і плакати, коли мені зле.
Вільна – коли я можу любити тих, кого насправді люблю і не приховувати своєї нелюбові до тих, які не заслуговують чогось кращого.
Вільна – це коли я не прислухаюсь до натовпу. Бо «натовп може піднести тебе до небес, коли ти в’їжджаєш на маленькому віслюкові в місто, а поперед тебе летить маленька голубка… І який у мить зрадить, щойно хтось, у кого шати вишиті золотою ниткою, а на ногах взуття з телячої шкіри – крикне «Ату його!» .
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281358
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.09.2011
автор: Наталія Ярема