У безмірі безладу й бруду
Я ввижалась тобі яскравою,
Доброю, рідною звабою,
Не такою, я решта люду.
Утекти б від усіх… від огуди…
Десь на зірку, щоб не наврочили…
Тільки я, тільки ти… наші очі…
І летять хай на Землю груди.
Ти мені: «Я тебе не забуду,
Ти споїла мене любистком,
Ти мій затишок, радісна звістка…
І з тобою не граю у гру тут».
Я була тобі сонцем – і буду
Промінцями крізь сув’язь нетрів…
Та між нас – тисячі кілометрів
Й терезів до Страшного Суду.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281348
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.09.2011
автор: Ярочка