Коли проходить день, але не наш,
Коли чіпляють сутінки всі ноти
Душі моєї. Я, ввійшовши в раж
Дістану олівець, мабуть усоте.
Тремтячою рукою проведу
По папірцю холодному. Не знаю,
Чи я кохала так? Чи пустоту
Заповнила у серці, наче Раєм.
Коли проходить день, та дивина
Згорає у невидимих обіймах,
Залишить слід із чорного клейма
Моє кохання, проданий невільник.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281324
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.09.2011
автор: Галина Глина