Він зайшов у паб попити кави,
Відпочити хвильку... А вона...
Перечитувала злюблені романи,
Запивала келихом вина,
Те, чому ніколи не відбутись
У її житті. Книжковий стиль
Дозволяє інколи забутись
І втекти від всіх за сотні миль.
Тут відчула чийсь приємний дотик
На плечі. Прокинулась від сну:
"Можна вас, мені намалювати?
Я багато часу не вкраду."
Вицвілі зухвалі сірі очі,
Претензійні й трішечки сумні,
Пробудили в ній палку цікавість.
Невідомість звабила її.
Він присів за столиком сусіднім,
Встановив канву на свій мольберт.
Розчинився запах фарб в повітрі,
Мов мистецтва автентичний бренд.
Свіжість ранку провіщала спокій.
По-новому розцвіла краса.
Лиш лунав, мов з того світу докір:
"Твоя врода продана - брудна!"
"З вас неначе промениться світло!" -
Шепотів художник без кінця.
У житті її обличчя блідло.
На картині сяяла вона!
Серед найвідоміших, найкращих
Світлий образ жінки зобразив.
Тільки, що була вона повія
Зрозуміти так і не зумів...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281272
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 18.09.2011
автор: Інга Хухра