Історія стара ця і прадавня...
Дівчисько невиправне невгамовне
Людське око
Жадало половину того смоку
В якому світ навколо неї
Крутивсь і завмирав
У дивній грі "Замри!"
Вона вмирала перша
Остання оживала
Дістаючи цукерки всім всім
Нікого не минала по-справжньому
Не понарошку ділила навпіл по-полам.
На свої дзирила долоні
А в них лиш папірці ...
На підвіконні складала їх
У фантики на раз
Бажання всерединку
Ховала їх на два її бажання роздирали
Бо фантики були ті просто клас!
З тих пір у папірцях вона на три
І ділять її завжди твердим корнем
І знову повертаються на раз...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281087
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.09.2011
автор: Ольга Ратинська