Місто, де ти жив завжди
Ще не відкрило всі скарби,
Бо кожне в світі цім вікно
Ховає мрії полотно.
На нім малює кожен те,
Ким хоче бачити себе,
Історії майбутніх дій
Пустих сюжетів та подій.
На склі видніється рука,
Немов відбиток з небуття,
Малює лінії життя
Та сцени з власного буття,
Омріяні колись дива,
Нестримні пориви знання,
Та все одно вона жива,
Бо чує всі навкруг слова.
Відбитки всі її на склі
Побачить можуть і сліпі.
Для цього треба не в вікно
Дивитись, а на полотно
Свого помешкання у сні,
Коли всі балачки пусті
Підуть у повне забуття,
А мрії матимуть життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281055
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.09.2011
автор: Lucre