Я йшла до тебе сім віків
На перехрестях зупинялась
Молитва бавила мене
Хрестом господнім сповідалась
Злітали в небо сотні птиць
І сотні з вирію вертали
А я шукала той поріг
І про любов лише писала
Вуста мовчали й досі ще
Мовчатимуть до ранку
Сльоза на руки упаде
З'єднає на світанку
І срібна крона і жоржин
Пелюстки стануть садом
Ти йди торкай землі
Хай ноги відпочинуть
Хай біль твій матінка збире
У кошик заховає хай квітку
В серденько твоє теплом хай зігріває
Ти йди бо я тебе люблю інакше не умію...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280949
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.09.2011
автор: Ольга Ратинська