Стрілась і жагуче обпекла.
Вітерцем легесеньким війнула,
Спокій мій забрала у минуле,
Мов вода крізь пальці протекла
Очі, що волошки у житах,
Серце моє зранили вогнисті,
Дві перлинки кришталево чисті,
Залишились в спогадах і снах.
Ніжна наче вранішня роса,
Трепетна і як весна тендітна,
Ласкава, бажана і привітна
В позолоті русая коса.
Нерішучість в котре підвела.
За несміливість себе картаю,
Більше за життя її кохаю,
Стрілась – і жагуче обпекла
Згадую тепер ту дивну ніч,
І чарівні зорі малинові,
І її уста такі медові,
Й неповторний блиск дівочих віч.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280785
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.09.2011
автор: євген уткін