При умі, при вроді,
при красі, при силі,
В соковитім віці, у цвіту́
Ти косив косою, і тебе скосили -
Я тебе, козаче, заросту...
Ще б... я добре знаю,
що таке – "скосили",
Хоч не втямлю толку з твоїх сліз!
І понадімною чайки голосили,
Але що тут зробиш – сінокіс.
Це так просто: в лузі люди косять сіно
(Хоч яке я сіно – я трава!)
То чого ж ти плачеш, скошена людино:
Та, що має ко́су, - не права?
Не журись, козаче, я тебе оплачу,
Я тебе укрию й зацвіту.
Я тобі посте́лю запашну посте́лю,
Я тебе – собою заросту...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280658
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.09.2011
автор: Валя Савелюк