***
Горіхи падали, ламаючи ребра
На оксамит трави
І хекала стара верба
В долоні вечора пусті.
Він стиг, як гижки у ямі,
Порепаними абрикосами в саду.
І комариними зграями
Голодними, як ведмідь після сну.
Цей вечір був тихий, сміливий.
Міцним дубом чорнівся навкруг
І падали зорі, дивуючись мінливо:
“Що це за вечір? І чий він друг? “
(14 липня 2002)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280647
Рубрика: Поетичний, природний нарис
дата надходження 15.09.2011
автор: Саня Труш