Нескорена, нездолана, не вбита,
притлумлена, понівечена вщерть,
розхристана, просвічена, як сито
прозора і примарна ніби смерть.
Така ж, як смерть холодна й невблаганна,
нечаста гостя , зайда серед зайд,
сліпа й кульгава, бідна, безталанна,
життя гравцями загнана в офсайд.
Тобі немає місця в лоні долі -
людської правди вирвана струна...
Без тебе світ - що прісний хліб, то ж солі
на рани сип, щоб виїла вона
для тебе місце у німому серці,
у воду сип, що ув очах бринить...
Ретельно замуровані бо дверці
в тюрму душі, де янгол божий спить...
Збуди його, тобі бо ймення - совість,
бо ти його скалічене крило,
допоки править серцем випадковість -
до того часу балом править зло.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280544
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.09.2011
автор: Адель Станіславська