Усе життя ховаєм очі в окуляри.
А душу все гризуть брудні почвари -
То наші вчинки і слова. Їм нас не жаль.
Їх інструменти - відчай і печаль.
Чи то печаль, чи то шпильки і леза?
Не нашим гімном стала "Марсельєза"!
Не здатні до повстання й боротьби -
Ми власних помилок знеславлені раби.
Ми робим вибір - "кращого із гірших",
Ламаєм, косим, зраджуємо інших.
Впилися в небо сиві прапори...
Мій дім розпався на ворожі табори.
Порушилась "зло-добра" рівновага -
Нам буде нагородою зневага.
Осліпли ми до докору німого -
"Безбожники творять країну Бога!"
Ми будемо зубами вени рвати,
За те, що дозволяєм одібрати
У власного народу шанс на волю -
Крадем надію на щасливу долю.
Нема живого серця в наших грудях,
Не громадяни - просто... звіро-люди.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280466
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 14.09.2011
автор: Ilsa