Коли давно вже не діти,
І просто й щиро любити,
Насправді, зовсім не досить.
Рахуєм дні і години,
А, часом, миті й хвилини -
І називаєм це -"досвід".
Все продаєм, все купуєм,
І почуттями торгуєм
Частіше оптом, ніж в роздріб.
Та краще бути - як діти,
Що вміють щиро радіти.
Ну, одне слово -"дорослі".
Забетоновані душі -
Ми совість "баксами" глушим,
Та топим віру в дурмані.
Метал розрізує вени,
Рве на шматки наші нерви -
І де воно - те "кохання"?
Життя мине на поверхні;
І хай нам зовсім не легко
Забути клопіт щоденний.
Та десь, у серця глибинах,
Почуєш крик журавлинний
Й пізнаєш слово - "прощ́ення".
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280448
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.09.2011
автор: Андрій Мигорович