***

Недомальована  картина,понурий  погляд  митця,  
Життєва  мильна  опера  ніяк  не  дістає  кінця.  
Синдром  постійного  страждання,  
каліцтво  спраглої  душі,  
Свідомість  не  може  терпіти  ті  знущання,  
Ти  сам  встромив  у  серце  ці  ножі.  
Ти  власноруч  встромив  їх  у  болючі  шрами,  
Шукаєш  домопоги  у  очах.  
І  тільки  цигарки  загоюють  ті  рани,  
Та  зібрані  уламки  щастя  по  ночах.


Чуттєві  губи,  аромат  мигдАлю,  дихання  легке,  
Ще  в  травні  біля  серця  було  це  п'янке.  
Вона  ж  тебе  життя  кохать  навчила,  
Ін'єкцією  щастя,  усміхнувшись,  пригостила.  
Наповнювала  дім  теплом  та  на  Різдво  -  омелою.  
А  ти  в  той  час  захоплювався  старою  Памелою.  
Тепер  нечутно  п'янкого  мигдАлю  у  кімнаті,  
А  ти  залишився  на  тет-а-тет  з  апатією...́

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280432
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.09.2011
автор: Lina Nile