Безсонна тиша підсвідомості.
Невтомний сонячний ліхтар.
Розчинення у невагомості
Загубленою тінню хмар.
Ловити неосяжні обрії
Зіницями краплин роси,
До неба прокладати колії,
Змінити час і полюси...
Прокинутись від вірша, танути,
Неначе мрії на вогні.
Буденності у вічі глянути
Дощем ілюзій на вікні.
В холоднім серці нереальності
Словами розтопити лід.
Світ рятувати від банальності,
Чорнилами білити світ!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280358
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 13.09.2011
автор: Іван Юник