Я крила вкрила сонця світлом.
Під Місяцем кохала вітра.
Одвічна наречена Феба -
Мені відомі всі висоти неба.
Омила ноги в течії холодній,
Втонула у морській безодні,
І відродилась на межі світів.
Примари всіх забутих снів
Проводила на вічний упокій.
Молитви Морю шепотів прибій,
А я схиляла голову в поклоні,
Зірниці падали в мої долоні.
Чистий світанок, білі вітрила,
То ніжні, ласкаві, то грізні хвилі -
Усмішка в моїх нетутешніх очах.
Я - Чайка, ніким не приручений птах.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280284
Рубрика: Поетичний, природний нарис
дата надходження 13.09.2011
автор: Ilsa